спровокувати
Ukrainian edit
Etymology edit
From с- (s-) + провокува́ти (provokuváty). Compare Russian спровоци́ровать (sprovocírovatʹ), Belarusian справакава́ць (spravakavácʹ), Polish sprowokować.
Pronunciation edit
Verb edit
спровокува́ти • (sprovokuváty) pf (imperfective провокува́ти)
- (transitive) to provoke
Conjugation edit
Conjugation of спровокува́ти, спровокува́ть (class 2a, perfective, transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | спровокува́ти, спровокува́ть sprovokuváty, sprovokuvátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | спровоко́ваний sprovokóvanyj impersonal: спровоко́вано sprovokóvano |
| adverbial | — | спровокува́вши sprovokuvávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | спровоку́ю sprovokúju |
| 2nd singular ти |
— | спровоку́єш sprovokúješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | спровоку́є sprovokúje |
| 1st plural ми |
— | спровоку́єм, спровоку́ємо sprovokújem, sprovokújemo |
| 2nd plural ви |
— | спровоку́єте sprovokújete |
| 3rd plural вони |
— | спровоку́ють sprovokújutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | спровоку́ймо sprovokújmo |
| second-person | спровоку́й sprovokúj |
спровоку́йте sprovokújte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
спровокува́в sprovokuváv |
спровокува́ли sprovokuvály |
| feminine я / ти / вона |
спровокува́ла sprovokuvála | |
| neuter воно |
спровокува́ло sprovokuválo | |
Derived terms edit
- неспровоко́ваний (nesprovokóvanyj)
- спровокува́ння n (sprovokuvánnja)
- спровокува́тися pf (sprovokuvátysja)
Further reading edit
- Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “спровокувати”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
- “спровокувати”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
- “спровокувати”, in Kyiv Dictionary (in English)
- “спровокувати”, in Словник.ua [Slovnyk.ua] (in Ukrainian)