вивчити
Ukrainian edit
Etymology edit
From ви́- (vý-) + вчи́ти (včýty). Compare Russian вы́учить (výučitʹ), Belarusian вы́вучыць (vývučycʹ).
Pronunciation edit
Verb edit
ви́вчити • (vývčyty) pf (imperfective вивча́ти)
- (transitive) to study
- (transitive) to learn
- ви́вчити напа́м'ять ― vývčyty napámʺjatʹ ― to learn by heart
Conjugation edit
Conjugation of ви́вчити, ви́вчить (class 4a, perfective, transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | ви́вчити, ви́вчить vývčyty, vývčytʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | ви́вчений vývčenyj impersonal: ви́вчено vývčeno |
| adverbial | — | ви́вчивши vývčyvšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | ви́вчу vývču |
| 2nd singular ти |
— | ви́вчиш vývčyš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | ви́вчить vývčytʹ |
| 1st plural ми |
— | ви́вчим, ви́вчимо vývčym, vývčymo |
| 2nd plural ви |
— | ви́вчите vývčyte |
| 3rd plural вони |
— | ви́вчать vývčatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | ви́вчім, ви́вчімо vývčim, vývčimo |
| second-person | ви́вчи vývčy |
ви́вчіть vývčitʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
ви́вчив vývčyv |
ви́вчили vývčyly |
| feminine я / ти / вона |
ви́вчила vývčyla | |
| neuter воно |
ви́вчило vývčylo | |
Derived terms edit
- ви́вчений (vývčenyj)
- ви́вчення n (vývčennja)
- ви́вчитися pf (vývčytysja)
Further reading edit
- Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “вивчити”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
- “вивчити”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
- “вивчити”, in Kyiv Dictionary (in English)
- “вивчити”, in Словник.ua [Slovnyk.ua] (in Ukrainian)