викликати
Ukrainian edit
Etymology 1 edit
From ви́кликати (výklykaty) + -а́ти (-áty).
Pronunciation edit
Verb edit
виклика́ти • (vyklykáty) impf (perfective ви́кликати) (transitive)
- to call out, to call for, to send for, to summon (ask or order to attend)
- to challenge
- to call forth, to evoke, to provoke
Conjugation edit
Conjugation of виклика́ти, виклика́ть (class 1a, imperfective, transitive)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | виклика́ти, виклика́ть vyklykáty, vyklykátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | виклика́ючи vyklykájučy |
виклика́вши vyklykávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
виклика́ю vyklykáju |
бу́ду виклика́ти, бу́ду виклика́ть, виклика́тиму búdu vyklykáty, búdu vyklykátʹ, vyklykátymu |
| 2nd singular ти |
виклика́єш vyklykáješ |
бу́деш виклика́ти, бу́деш виклика́ть, виклика́тимеш búdeš vyklykáty, búdeš vyklykátʹ, vyklykátymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
виклика́є vyklykáje |
бу́де виклика́ти, бу́де виклика́ть, виклика́тиме búde vyklykáty, búde vyklykátʹ, vyklykátyme |
| 1st plural ми |
виклика́єм, виклика́ємо vyklykájem, vyklykájemo |
бу́демо виклика́ти, бу́демо виклика́ть, виклика́тимемо, виклика́тимем búdemo vyklykáty, búdemo vyklykátʹ, vyklykátymemo, vyklykátymem |
| 2nd plural ви |
виклика́єте vyklykájete |
бу́дете виклика́ти, бу́дете виклика́ть, виклика́тимете búdete vyklykáty, búdete vyklykátʹ, vyklykátymete |
| 3rd plural вони |
виклика́ють vyklykájutʹ |
бу́дуть виклика́ти, бу́дуть виклика́ть, виклика́тимуть búdutʹ vyklykáty, búdutʹ vyklykátʹ, vyklykátymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | виклика́ймо vyklykájmo |
| second-person | виклика́й vyklykáj |
виклика́йте vyklykájte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
виклика́в vyklykáv |
виклика́ли vyklykály |
| feminine я / ти / вона |
виклика́ла vyklykála | |
| neuter воно |
виклика́ло vyklykálo | |
Etymology 2 edit
From ви́- (vý-) + кли́кати (klýkaty).
Pronunciation edit
Verb edit
ви́кликати • (výklykaty) pf (imperfective виклика́ти) (transitive)
- to call out, to call for, to send for, to summon (ask or order to attend)
- to challenge
- to call forth, to evoke, to provoke
Conjugation edit
Conjugation of ви́кликати, ви́кликать (class 6a, perfective, transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | ви́кликати, ви́кликать výklykaty, výklykatʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | ви́кликаний výklykanyj impersonal: ви́кликано výklykano |
| adverbial | — | ви́кликавши výklykavšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | ви́кличу výklyču |
| 2nd singular ти |
— | ви́кличеш výklyčeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | ви́кличе výklyče |
| 1st plural ми |
— | ви́кличем, ви́кличемо výklyčem, výklyčemo |
| 2nd plural ви |
— | ви́кличете výklyčete |
| 3rd plural вони |
— | ви́кличуть výklyčutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | ви́кличмо výklyčmo |
| second-person | ви́клич výklyč |
ви́кличте výklyčte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
ви́кликав výklykav |
ви́кликали výklykaly |
| feminine я / ти / вона |
ви́кликала výklykala | |
| neuter воно |
ви́кликало výklykalo | |
Derived terms edit
- ви́клик m (výklyk)
Further reading edit
- Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “викликати”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
- Rusanivskyi, V. M., editor (2012), “викликати”, in Словник української мови: у 20 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 20 vols] (in Ukrainian), volumes 2 (в – відсрібли́тися), Kyiv: Naukova Dumka, →ISBN
- “викликати”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
- “викликати”, in Kyiv Dictionary (in English)
- “викликати”, in Словник.ua [Slovnyk.ua] (in Ukrainian)