розлучити

Ukrainian edit

розлучи́ти • (rozlučýty) pf (imperfective розлуча́ти or розлу́чувати) (transitive)

to separate, to part, to sever (disunite)
Synonyms: відокре́мити pf (vidokrémyty), розділи́ти pf (rozdilýty), роз'єдна́ти pf (rozʺjednáty)
to divorce (legally dissolve a marriage between)

Conjugation of розлучи́ти, розлучи́ть (class 4c, perfective, transitive)

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.
perfective aspect
infinitive	розлучи́ти, розлучи́ть rozlučýty, rozlučýtʹ
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	розлу́чений rozlúčenyj impersonal: розлу́чено rozlúčeno
adverbial	—	розлучи́вши rozlučývšy
	present tense	future tense
1st singular я	—	розлучу́ rozlučú
2nd singular ти	—	розлу́чиш rozlúčyš
3rd singular він / вона / воно	—	розлу́чить rozlúčytʹ
1st plural ми	—	розлу́чим, розлу́чимо rozlúčym, rozlúčymo
2nd plural ви	—	розлу́чите rozlúčyte
3rd plural вони	—	розлу́чать rozlúčatʹ
imperative	singular	plural
first-person	—	розлучі́м, розлучі́мо rozlučím, rozlučímo
second-person	розлучи́ rozlučý	розлучі́ть rozlučítʹ
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	розлучи́в rozlučýv	розлучи́ли rozlučýly
feminine я / ти / вона	розлучи́ла rozlučýla
neuter воно	розлучи́ло rozlučýlo