свідчити

Ukrainian edit

Etymology edit

From сві́док (svídok) +‎ -ити (-yty). Compare Belarusian све́дчыць (svjédčycʹ), Polish świadczyć, Czech svědčit.

Pronunciation edit

IPA^(key): [ˈsʲʋʲid͡ʒt͡ʃete]
Audio (file)

Verb edit

сві́дчити • (svídčyty) impf

(transitive, intransitive) to bear witness (to), to testify (to), to attest (to), to give evidence (of)
(transitive) to witness, to certify (furnish proof of; confirm authenticity of)

Conjugation edit

Conjugation of сві́дчити, сві́дчить (class 4a, imperfective, transitive)

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.
imperfective aspect
infinitive	сві́дчити, сві́дчить svídčyty, svídčytʹ
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	—
adverbial	сві́дчачи svídčačy	сві́дчивши svídčyvšy
	present tense	future tense
1st singular я	сві́дчу svídču	бу́ду сві́дчити, бу́ду сві́дчить, сві́дчитиму búdu svídčyty, búdu svídčytʹ, svídčytymu
2nd singular ти	сві́дчиш svídčyš	бу́деш сві́дчити, бу́деш сві́дчить, сві́дчитимеш búdeš svídčyty, búdeš svídčytʹ, svídčytymeš
3rd singular він / вона / воно	сві́дчить svídčytʹ	бу́де сві́дчити, бу́де сві́дчить, сві́дчитиме búde svídčyty, búde svídčytʹ, svídčytyme
1st plural ми	сві́дчим, сві́дчимо svídčym, svídčymo	бу́демо сві́дчити, бу́демо сві́дчить, сві́дчитимемо, сві́дчитимем búdemo svídčyty, búdemo svídčytʹ, svídčytymemo, svídčytymem
2nd plural ви	сві́дчите svídčyte	бу́дете сві́дчити, бу́дете сві́дчить, сві́дчитимете búdete svídčyty, búdete svídčytʹ, svídčytymete
3rd plural вони	сві́дчать svídčatʹ	бу́дуть сві́дчити, бу́дуть сві́дчить, сві́дчитимуть búdutʹ svídčyty, búdutʹ svídčytʹ, svídčytymutʹ
imperative	singular	plural
first-person	—	сві́дчім, сві́дчімо, сві́дчмо svídčim, svídčimo, svídčmo
second-person	сві́дчи, свідч svídčy, svidč	сві́дчіть, сві́дчте svídčitʹ, svídčte
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	сві́дчив svídčyv	сві́дчили svídčyly
feminine я / ти / вона	сві́дчила svídčyla
neuter воно	сві́дчило svídčylo