спровокувати

Ukrainian

Etymology

From с- (s-) +‎ провокува́ти (provokuváty). Compare Russian спровоци́ровать (sprovocírovatʹ), Belarusian справакава́ць (spravakavácʹ), Polish sprowokować.

Pronunciation

• IPA^(key): [sprɔwɔkʊˈʋate]

• Audio:

  (file)

Verb

спровокува́ти • (sprovokuváty) pf (imperfective провокува́ти)

1. (transitive) to provoke

Conjugation

Conjugation of спровокува́ти, спровокува́ть (class 2a, perfective, transitive)

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.

perfective aspect
infinitive	спровокува́ти, спровокува́ть sprovokuváty, sprovokuvátʹ
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	спровоко́ваний sprovokóvanyj impersonal: спровоко́вано sprovokóvano
adverbial	—	спровокува́вши sprovokuvávšy
	present tense	future tense
1st singular я	—	спровоку́ю sprovokúju
2nd singular ти	—	спровоку́єш sprovokúješ
3rd singular він / вона / воно	—	спровоку́є sprovokúje
1st plural ми	—	спровоку́єм, спровоку́ємо sprovokújem, sprovokújemo
2nd plural ви	—	спровоку́єте sprovokújete
3rd plural вони	—	спровоку́ють sprovokújutʹ
imperative	singular	plural
first-person	—	спровоку́ймо sprovokújmo
second-person	спровоку́й sprovokúj	спровоку́йте sprovokújte
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	спровокува́в sprovokuváv	спровокува́ли sprovokuvály
feminine я / ти / вона	спровокува́ла sprovokuvála
neuter воно	спровокува́ло sprovokuválo

Derived terms

• неспровоко́ваний (nesprovokóvanyj)
• спровокува́ння n (sprovokuvánnja)
• спровокува́тися pf (sprovokuvátysja)

 

Further reading

• Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “спровокувати”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
• “спровокувати”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
• “спровокувати”, in Kyiv Dictionary (in English)
• “спровокувати”, in Словник.ua [Slovnyk.ua] (in Ukrainian)