відзначити

Ukrainian edit

Etymology edit

From від- (vid-) +‎ зна́чити (znáčyty). Compare Belarusian адзна́чыць (adznáčycʹ), Polish odznaczyć.

Pronunciation edit

відзна́чити: IPA^(key): [ʋʲid͡zˈnat͡ʃete]
відзначи́ти: IPA^(key): [ʋʲid͡znɐˈt͡ʃɪte]
Audio (відзна́чити) (file)

Verb edit

відзна́чити or відзначи́ти • (vidznáčyty or vidznačýty) pf (imperfective відзнача́ти or відзна́чувати (rare)) (transitive)

to mark (make recognizable by a mark; indicate in writing or by other symbols)
Synonyms: позна́чити pf (poznáčyty), відмі́тити pf (vidmítyty)
to note (notice)
Synonym: помі́тити pf (pomítyty)
to note (draw attention to with a comment or observation)
Synonym: заува́жити pf (zauvážyty)
to distinguish, to recognize (show formal appreciation of, as with an award, commendation etc.)
to celebrate, to commemorate, to mark, to observe (:anniversary, holiday, special occasion, etc.)
Synonyms: відсвяткува́ти pf (vidsvjatkuváty), ознаменува́ти pf (oznamenuváty), (rare) відзнаменува́ти pf (vidznamenuváty)

Conjugation edit

Conjugation of відзна́чити, відзна́чить, відзначи́ти, відзначи́ть (class 4a // 4b, perfective, transitive)

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.
perfective aspect
infinitive	відзна́чити, відзна́чить, відзначи́ти, відзначи́ть vidznáčyty, vidznáčytʹ, vidznačýty, vidznačýtʹ
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	відзна́чений vidznáčenyj impersonal: відзна́чено vidznáčeno
adverbial	—	відзна́чивши, відзначи́вши vidznáčyvšy, vidznačývšy
	present tense	future tense
1st singular я	—	відзна́чу, відзначу́ vidznáču, vidznačú
2nd singular ти	—	відзна́чиш, відзначи́ш vidznáčyš, vidznačýš
3rd singular він / вона / воно	—	відзна́чить, відзначи́ть vidznáčytʹ, vidznačýtʹ
1st plural ми	—	відзна́чим, відзна́чимо, відзначи́м, відзначимо́ vidznáčym, vidznáčymo, vidznačým, vidznačymó
2nd plural ви	—	відзна́чите, відзначите́ vidznáčyte, vidznačyté
3rd plural вони	—	відзна́чать, відзнача́ть vidznáčatʹ, vidznačátʹ
imperative	singular	plural
first-person	—	відзна́чмо, відзначі́м, відзначі́мо vidznáčmo, vidznačím, vidznačímo
second-person	відзна́ч, відзначи́ vidznáč, vidznačý	відзна́чте, відзначі́ть vidznáčte, vidznačítʹ
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	відзна́чив, відзначи́в vidznáčyv, vidznačýv	відзна́чили, відзначи́ли vidznáčyly, vidznačýly
feminine я / ти / вона	відзна́чила, відзначи́ла vidznáčyla, vidznačýla
neuter воно	відзна́чило, відзначи́ло vidznáčylo, vidznačýlo

Derived terms edit

ві́дзнак m (vídznak) (rare)
відзна́ка f (vidznáka)
відзна́чення n (vidznáčennja)
відзна́чи́тися pf (vidznáčýtysja)