позичити
Ukrainian edit
Etymology edit
Inherited from Old Ruthenian позы́чыти (pozýčyti), from Polish pozyczyć, mazurzenie of pożyczyć, from Proto-Slavic *požitъčiti.
Pronunciation edit
Verb edit
пози́чити • (pozýčyty) pf (imperfective позича́ти)
Conjugation edit
Conjugation of пози́чити, пози́чить (class 4a, perfective, transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | пози́чити, пози́чить pozýčyty, pozýčytʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | пози́чений pozýčenyj impersonal: пози́чено pozýčeno |
| adverbial | — | пози́чивши pozýčyvšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | пози́чу pozýču |
| 2nd singular ти |
— | пози́чиш pozýčyš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | пози́чить pozýčytʹ |
| 1st plural ми |
— | пози́чим, пози́чимо pozýčym, pozýčymo |
| 2nd plural ви |
— | пози́чите pozýčyte |
| 3rd plural вони |
— | пози́чать pozýčatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | пози́чмо pozýčmo |
| second-person | пози́ч pozýč |
пози́чте pozýčte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
пози́чив pozýčyv |
пози́чили pozýčyly |
| feminine я / ти / вона |
пози́чила pozýčyla | |
| neuter воно |
пози́чило pozýčylo | |