брукувати

Ukrainian

Etymology

From брук (bruk) +‎ -ува́ти (-uváty)

Pronunciation

• IPA^(key): [brʊkʊˈʋate]

• Audio:

  (file)

Verb

брукува́ти • (brukuváty) impf

1. to flag

Conjugation

Conjugation of брукува́ти, брукува́ть (class 2a, imperfective, transitive)

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.

imperfective aspect
infinitive	брукува́ти, брукува́ть brukuváty, brukuvátʹ
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	—
adverbial	бруку́ючи brukújučy	брукува́вши brukuvávšy
	present tense	future tense
1st singular я	бруку́ю brukúju	бу́ду брукува́ти, бу́ду брукува́ть, брукува́тиму búdu brukuváty, búdu brukuvátʹ, brukuvátymu
2nd singular ти	бруку́єш brukúješ	бу́деш брукува́ти, бу́деш брукува́ть, брукува́тимеш búdeš brukuváty, búdeš brukuvátʹ, brukuvátymeš
3rd singular він / вона / воно	бруку́є brukúje	бу́де брукува́ти, бу́де брукува́ть, брукува́тиме búde brukuváty, búde brukuvátʹ, brukuvátyme
1st plural ми	бруку́єм, бруку́ємо brukújem, brukújemo	бу́демо брукува́ти, бу́демо брукува́ть, брукува́тимемо, брукува́тимем búdemo brukuváty, búdemo brukuvátʹ, brukuvátymemo, brukuvátymem
2nd plural ви	бруку́єте brukújete	бу́дете брукува́ти, бу́дете брукува́ть, брукува́тимете búdete brukuváty, búdete brukuvátʹ, brukuvátymete
3rd plural вони	бруку́ють brukújutʹ	бу́дуть брукува́ти, бу́дуть брукува́ть, брукува́тимуть búdutʹ brukuváty, búdutʹ brukuvátʹ, brukuvátymutʹ
imperative	singular	plural
first-person	—	бруку́ймо brukújmo
second-person	бруку́й brukúj	бруку́йте brukújte
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	брукува́в brukuváv	брукува́ли brukuvály
feminine я / ти / вона	брукува́ла brukuvála
neuter воно	брукува́ло brukuválo

References

• “брукувати”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)