відмітити

Ukrainian

From від- (vid-) +‎ мі́тити (mítyty)

відмі́тити • (vidmítyty) pf (imperfective відміча́ти)

Conjugation of відмі́тити, відмі́тить (class 4a, perfective, transitive)

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.
perfective aspect
infinitive	відмі́тити, відмі́тить vidmítyty, vidmítytʹ
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	відмі́чений vidmíčenyj impersonal: відмі́чено vidmíčeno
adverbial	—	відмі́тивши vidmítyvšy
	present tense	future tense
1st singular я	—	відмі́чу vidmíču
2nd singular ти	—	відмі́тиш vidmítyš
3rd singular він / вона / воно	—	відмі́тить vidmítytʹ
1st plural ми	—	відмі́тим, відмі́тимо vidmítym, vidmítymo
2nd plural ви	—	відмі́тите vidmítyte
3rd plural вони	—	відмі́тять vidmítjatʹ
imperative	singular	plural
first-person	—	відмі́тьмо vidmítʹmo
second-person	відмі́ть vidmítʹ	відмі́тьте vidmítʹte
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	відмі́тив vidmítyv	відмі́тили vidmítyly
feminine я / ти / вона	відмі́тила vidmítyla
neuter воно	відмі́тило vidmítylo