здобувати

Ukrainian

Etymology

From здобу́ти (zdobúty) +‎ -ва́ти (-váty). Compare Polish zdobywać.

Pronunciation

IPA^(key): [zdɔbʊˈʋate]
Audio: (file)

Verb

здобува́ти • (zdobuváty) impf (perfective здобу́ти)

(transitive) to acquire, to gain, to get, to obtain
Synonyms: дістава́ти impf (distaváty), добува́ти impf (dobuváty), набува́ти impf (nabuváty)
- 1929, “Зродились ми великої години (Марш українських націоналістів) [We were born in a great hour (March of Ukrainian Nationalists)]”, Oles Babiy (lyrics):
  Бо плач не дав свободи ще нікому,
  А хто борець — той здобуває світ.
  Bo plač ne dav svobody šče nikomu,
  A xto borecʹ — toj zdobuvaje svit.
  Because crying has never brought anyone freedom,
  but he who fights will gain the world.

Conjugation

Conjugation of здобува́ти, здобува́ть (class 1a, imperfective, transitive)

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.
imperfective aspect
infinitive	здобува́ти, здобува́ть zdobuváty, zdobuvátʹ
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	—
adverbial	здобува́ючи zdobuvájučy	здобува́вши zdobuvávšy
	present tense	future tense
1st singular я	здобува́ю zdobuváju	бу́ду здобува́ти, бу́ду здобува́ть, здобува́тиму búdu zdobuváty, búdu zdobuvátʹ, zdobuvátymu
2nd singular ти	здобува́єш zdobuváješ	бу́деш здобува́ти, бу́деш здобува́ть, здобува́тимеш búdeš zdobuváty, búdeš zdobuvátʹ, zdobuvátymeš
3rd singular він / вона / воно	здобува́є zdobuváje	бу́де здобува́ти, бу́де здобува́ть, здобува́тиме búde zdobuváty, búde zdobuvátʹ, zdobuvátyme
1st plural ми	здобува́єм, здобува́ємо zdobuvájem, zdobuvájemo	бу́демо здобува́ти, бу́демо здобува́ть, здобува́тимемо, здобува́тимем búdemo zdobuváty, búdemo zdobuvátʹ, zdobuvátymemo, zdobuvátymem
2nd plural ви	здобува́єте zdobuvájete	бу́дете здобува́ти, бу́дете здобува́ть, здобува́тимете búdete zdobuváty, búdete zdobuvátʹ, zdobuvátymete
3rd plural вони	здобува́ють zdobuvájutʹ	бу́дуть здобува́ти, бу́дуть здобува́ть, здобува́тимуть búdutʹ zdobuváty, búdutʹ zdobuvátʹ, zdobuvátymutʹ
imperative	singular	plural
first-person	—	здобува́ймо zdobuvájmo
second-person	здобува́й zdobuváj	здобува́йте zdobuvájte
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	здобува́в zdobuváv	здобува́ли zdobuvály
feminine я / ти / вона	здобува́ла zdobuvála
neuter воно	здобува́ло zdobuválo

Derived terms

здобува́ння n (zdobuvánnja)
здобува́тися impf (zdobuvátysja)
здобува́ч m (zdobuváč), здобува́чка f (zdobuváčka)

Related terms

здо́бич f (zdóbyč)
здобуття́ n (zdobuttjá)