поцілувати
Ukrainian edit
Etymology edit
по- (po-) + цілува́ти (ciluváty)
Pronunciation edit
Verb edit
поцілува́ти • (pociluváty) pf (imperfective цілува́ти)
- (transitive) to kiss
- поцілу́й мене́ ― pocilúj mené ― kiss me
Conjugation edit
Conjugation of поцілува́ти, поцілува́ть (class 2a, perfective, transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | поцілува́ти, поцілува́ть pociluváty, pociluvátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | поціло́ваний pocilóvanyj impersonal: поціло́вано pocilóvano |
| adverbial | — | поцілува́вши pociluvávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | поцілу́ю pocilúju |
| 2nd singular ти |
— | поцілу́єш pocilúješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | поцілу́є pocilúje |
| 1st plural ми |
— | поцілу́єм, поцілу́ємо pocilújem, pocilújemo |
| 2nd plural ви |
— | поцілу́єте pocilújete |
| 3rd plural вони |
— | поцілу́ють pocilújutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | поцілу́ймо pocilújmo |
| second-person | поцілу́й pocilúj |
поцілу́йте pocilújte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
поцілува́в pociluváv |
поцілува́ли pociluvály |
| feminine я / ти / вона |
поцілува́ла pociluvála | |
| neuter воно |
поцілува́ло pociluválo | |
References edit
- Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “поцілувати”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
- “поцілувати”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
- “поцілувати”, in Словник.ua [Slovnyk.ua] (in Ukrainian)