величатися

Ukrainian

Etymology

From велича́ти (velyčáty) +‎ -ся (-sja). Compare Russian велича́ться (veličátʹsja), Belarusian веліча́цца (vjeličácca).

Pronunciation

IPA^(key): [ʋeɫeˈt͡ʃatesʲɐ]

This entry needs an audio pronunciation. If you are a native speaker with a microphone, please record this word. The recorded pronunciation will appear here when it's ready.

Verb

велича́тися • (velyčátysja) impf

(colloquial) to be dignified, to be styled [with instrumental ‘with a title, honorific, patronymic, etc.’]
to exalt oneself, to magnify oneself, to vaunt oneself, to boast
- 1962, Ivan Ivanovitch Ohienko, Біблія або книги Святого Письма Старого і Нового Заповіту [Bible or books of Holy Scripture of the Old and New Testaments], Romans 12:16, page 1400:
  Думайте між собою однаково; не величайтеся, але наслідуйте слухняних; не вважайте за мудрих себе!
  Dumajte miž soboju odnakovo; ne velyčajtesja, ale naslidujte sluxnjanyx; ne vvažajte za mudryx sebe!
  Be of the same mind one toward another. Set not your mind on high things, but condescend to men of low estate. Be not wise in your own conceits.
  (literally, “Do not exalt yourself,”)
- 1962, Ivan Ivanovitch Ohienko, Біблія або книги Святого Письма Старого і Нового Заповіту [Bible or books of Holy Scripture of the Old and New Testaments], 1 Corinthians 13:4, page 1416:
  Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,
  Ljubov dovhoterpytʹ, ljubov myloserdstvuje, ne zazdrytʹ, ljubov ne velyčajetʹsja, ne nadymajetʹsja,
  Charity suffereth long, and is kind; charity envieth not; charity vaunteth not itself, is not puffed up;
- 1962, Ivan Ivanovitch Ohienko, Біблія або книги Святого Письма Старого і Нового Заповіту [Bible or books of Holy Scripture of the Old and New Testaments], 2 Corinthians 12:7, page 1431:
  А щоб я через пребагато об'явлень не величався, то дано мені в тіло колючку, посланця сатани, щоб бив в обличчя мене, щоб я не величався.
  A ščob ja čerez prebahato obʺjavlenʹ ne velyčavsja, to dano meni v tilo koljučku, poslancja satany, ščob byv v oblyččja mene, ščob ja ne velyčavsja.
  And lest I should be exalted above measure through the abundance of the revelations, there was given to me a thorn in the flesh, the messenger of Satan to buffet me, lest I should be exalted above measure.

Conjugation

Conjugation of велича́тися, велича́тись, велича́ться (class 1a, imperfective, reflexive)

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.
imperfective aspect
infinitive	велича́тися, велича́тись, велича́ться velyčátysja, velyčátysʹ, velyčátʹsja
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	—
adverbial	велича́ючись velyčájučysʹ	велича́вшись velyčávšysʹ
	present tense	future tense
1st singular я	велича́юся, велича́юсь velyčájusja, velyčájusʹ	бу́ду велича́тися, бу́ду велича́тись, бу́ду велича́ться, велича́тимусь, велича́тимуся búdu velyčátysja, búdu velyčátysʹ, búdu velyčátʹsja, velyčátymusʹ, velyčátymusja
2nd singular ти	велича́єшся velyčáješsja	бу́деш велича́тися, бу́деш велича́тись, бу́деш велича́ться, велича́тимешся búdeš velyčátysja, búdeš velyčátysʹ, búdeš velyčátʹsja, velyčátymešsja
3rd singular він / вона / воно	велича́ється velyčájetʹsja	бу́де велича́тися, бу́де велича́тись, бу́де велича́ться, велича́тиметься búde velyčátysja, búde velyčátysʹ, búde velyčátʹsja, velyčátymetʹsja
1st plural ми	велича́ємся, велича́ємося, велича́ємось velyčájemsja, velyčájemosja, velyčájemosʹ	бу́демо велича́тися, бу́демо велича́тись, бу́демо велича́ться, велича́тимемось, велича́тимемося, велича́тимемся búdemo velyčátysja, búdemo velyčátysʹ, búdemo velyčátʹsja, velyčátymemosʹ, velyčátymemosja, velyčátymemsja
2nd plural ви	велича́єтеся, велича́єтесь velyčájetesja, velyčájetesʹ	бу́дете велича́тися, бу́дете велича́тись, бу́дете велича́ться, велича́тиметесь, велича́тиметеся búdete velyčátysja, búdete velyčátysʹ, búdete velyčátʹsja, velyčátymetesʹ, velyčátymetesja
3rd plural вони	велича́ються velyčájutʹsja	бу́дуть велича́тися, бу́дуть велича́тись, бу́дуть велича́ться, велича́тимуться búdutʹ velyčátysja, búdutʹ velyčátysʹ, búdutʹ velyčátʹsja, velyčátymutʹsja
imperative	singular	plural
first-person	—	велича́ймося, велича́ймось velyčájmosja, velyčájmosʹ
second-person	велича́йся, велича́йсь velyčájsja, velyčájsʹ	велича́йтеся, велича́йтесь velyčájtesja, velyčájtesʹ
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	велича́вся, велича́всь velyčávsja, velyčávsʹ	велича́лися, велича́лись velyčálysja, velyčálysʹ
feminine я / ти / вона	велича́лася, велича́лась velyčálasja, velyčálasʹ
neuter воно	велича́лося, велича́лось velyčálosja, velyčálosʹ

References

Rusanivskyi, V. M., editor (2012), “величатися”, in Словник української мови: у 20 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 20 vols] (in Ukrainian), volumes 2 (в – відсрібли́тися), Kyiv: Naukova Dumka, →ISBN, page 118
“величатися”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)