викликати

Ukrainian

Etymology 1

From ви́кликати (výklykaty) +‎ -а́ти (-áty).

Pronunciation

• IPA^(key): [ʋekɫeˈkate]

• Audio:

  (file)

Verb

виклика́ти • (vyklykáty) impf (perfective ви́кликати) (transitive)

1. to call out, to call for, to send for, to summon (ask or order to attend)
2. to challenge
3. to call forth, to evoke, to provoke

Conjugation

Conjugation of виклика́ти, виклика́ть (class 1a, imperfective, transitive)

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.

imperfective aspect
infinitive	виклика́ти, виклика́ть vyklykáty, vyklykátʹ
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	—
adverbial	виклика́ючи vyklykájučy	виклика́вши vyklykávšy
	present tense	future tense
1st singular я	виклика́ю vyklykáju	бу́ду виклика́ти, бу́ду виклика́ть, виклика́тиму búdu vyklykáty, búdu vyklykátʹ, vyklykátymu
2nd singular ти	виклика́єш vyklykáješ	бу́деш виклика́ти, бу́деш виклика́ть, виклика́тимеш búdeš vyklykáty, búdeš vyklykátʹ, vyklykátymeš
3rd singular він / вона / воно	виклика́є vyklykáje	бу́де виклика́ти, бу́де виклика́ть, виклика́тиме búde vyklykáty, búde vyklykátʹ, vyklykátyme
1st plural ми	виклика́єм, виклика́ємо vyklykájem, vyklykájemo	бу́демо виклика́ти, бу́демо виклика́ть, виклика́тимемо, виклика́тимем búdemo vyklykáty, búdemo vyklykátʹ, vyklykátymemo, vyklykátymem
2nd plural ви	виклика́єте vyklykájete	бу́дете виклика́ти, бу́дете виклика́ть, виклика́тимете búdete vyklykáty, búdete vyklykátʹ, vyklykátymete
3rd plural вони	виклика́ють vyklykájutʹ	бу́дуть виклика́ти, бу́дуть виклика́ть, виклика́тимуть búdutʹ vyklykáty, búdutʹ vyklykátʹ, vyklykátymutʹ
imperative	singular	plural
first-person	—	виклика́ймо vyklykájmo
second-person	виклика́й vyklykáj	виклика́йте vyklykájte
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	виклика́в vyklykáv	виклика́ли vyklykály
feminine я / ти / вона	виклика́ла vyklykála
neuter воно	виклика́ло vyklykálo

Etymology 2

From ви́- (vý-) +‎ кли́кати (klýkaty).

Pronunciation

• IPA^(key): [ˈʋɪkɫekɐte]

Verb

ви́кликати • (výklykaty) pf (imperfective виклика́ти) (transitive)

1. to call out, to call for, to send for, to summon (ask or order to attend)
2. to challenge
3. to call forth, to evoke, to provoke

Conjugation

Conjugation of ви́кликати, ви́кликать (class 6a, perfective, transitive)

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.

perfective aspect
infinitive	ви́кликати, ви́кликать výklykaty, výklykatʹ
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	ви́кликаний výklykanyj impersonal: ви́кликано výklykano
adverbial	—	ви́кликавши výklykavšy
	present tense	future tense
1st singular я	—	ви́кличу výklyču
2nd singular ти	—	ви́кличеш výklyčeš
3rd singular він / вона / воно	—	ви́кличе výklyče
1st plural ми	—	ви́кличем, ви́кличемо výklyčem, výklyčemo
2nd plural ви	—	ви́кличете výklyčete
3rd plural вони	—	ви́кличуть výklyčutʹ
imperative	singular	plural
first-person	—	ви́кличмо výklyčmo
second-person	ви́клич výklyč	ви́кличте výklyčte
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	ви́кликав výklykav	ви́кликали výklykaly
feminine я / ти / вона	ви́кликала výklykala
neuter воно	ви́кликало výklykalo

Derived terms

• ви́клик m (výklyk)

Further reading

• Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “викликати”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
• Rusanivskyi, V. M., editor (2012), “викликати”, in Словник української мови: у 20 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 20 vols] (in Ukrainian), volumes 2 (в – відсрібли́тися), Kyiv: Naukova Dumka, →ISBN
• “викликати”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
• “викликати”, in Kyiv Dictionary (in English)
• “викликати”, in Словник.ua [Slovnyk.ua] (in Ukrainian)