відмовитися

Ukrainian edit

Etymology edit

From відмо́вити (vidmóvyty) +‎ -ся (-sja). Compare Belarusian адмо́віцца (admóvicca).

Pronunciation edit

IPA^(key): [ʋʲidˈmɔʋetesʲɐ]
Audio (file)

Verb edit

відмо́витися • (vidmóvytysja) pf (imperfective відмовля́тися) (+ infinitive or від + genitive)

to refuse (decline a request or demand)
to abandon, to abdicate, to disclaim, to disown, to give up, to forgo, to forswear, to renounce, to repudiate, to waive
Synonym: зректи́ся pf (zrektýsja)
to back out, to excuse oneself, to withdraw (explain that one is not going to do something)

Conjugation edit

Conjugation of відмо́витися, відмо́витись, відмо́виться (class 4a, perfective, reflexive)

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.
perfective aspect
infinitive	відмо́витися, відмо́витись, відмо́виться vidmóvytysja, vidmóvytysʹ, vidmóvytʹsja
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	—
adverbial	—	відмо́вившись vidmóvyvšysʹ
	present tense	future tense
1st singular я	—	відмо́влюся, відмо́влюсь vidmóvljusja, vidmóvljusʹ
2nd singular ти	—	відмо́вишся vidmóvyšsja
3rd singular він / вона / воно	—	відмо́виться vidmóvytʹsja
1st plural ми	—	відмо́вимся, відмо́вимося, відмо́вимось vidmóvymsja, vidmóvymosja, vidmóvymosʹ
2nd plural ви	—	відмо́витеся, відмо́витесь vidmóvytesja, vidmóvytesʹ
3rd plural вони	—	відмо́вляться vidmóvljatʹsja
imperative	singular	plural
first-person	—	відмо́вмося, відмо́вмось vidmóvmosja, vidmóvmosʹ
second-person	відмо́вся, відмо́всь vidmóvsja, vidmóvsʹ	відмо́втеся, відмо́втесь vidmóvtesja, vidmóvtesʹ
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	відмо́вився, відмо́вивсь vidmóvyvsja, vidmóvyvsʹ	відмо́вилися, відмо́вились vidmóvylysja, vidmóvylysʹ
feminine я / ти / вона	відмо́вилася, відмо́вилась vidmóvylasja, vidmóvylasʹ
neuter воно	відмо́вилося, відмо́вилось vidmóvylosja, vidmóvylosʹ

Related terms edit

відмо́ва f (vidmóva)