повеліти

Ukrainian

From по (po) +‎ велі́ти (velíty).

повелі́ти • (povelíty) pf (imperfective велі́ти or повеліва́ти)

Conjugation of повелі́ти, повелі́ть (class 5b, perfective, intransitive)

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.
perfective aspect
infinitive	повелі́ти, повелі́ть povelíty, povelítʹ
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	—
adverbial	—	повелі́вши povelívšy
	present tense	future tense
1st singular я	—	повелю́ poveljú
2nd singular ти	—	повели́ш povelýš
3rd singular він / вона / воно	—	повели́ть povelýtʹ
1st plural ми	—	повели́м, повелимо́ povelým, povelymó
2nd plural ви	—	повелите́ povelyté
3rd plural вони	—	повеля́ть poveljátʹ
imperative	singular	plural
first-person	—	повелі́м, повелі́мо povelím, povelímo
second-person	повели́ povelý	повелі́ть povelítʹ
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	повелі́в povelív	повелі́ли povelíly
feminine я / ти / вона	повелі́ла povelíla
neuter воно	повелі́ло povelílo

Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “повеліти”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
“повеліти”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
“повеліти”, in Словник.ua [Slovnyk.ua] (in Ukrainian)