пообіцяти

Ukrainian

Etymology

по- (po-) +‎ обіця́ти (obicjáty)

Pronunciation

• IPA^(key): [pɔɔbʲiˈt͡sʲate]

• Audio:

  (file)

Verb

пообіця́ти • (poobicjáty) pf (imperfective обіця́ти)

1. (transitive) to promise, to pledge

Conjugation

Conjugation of пообіця́ти, пообіця́ть (class 1a, perfective, transitive)

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.

perfective aspect
infinitive	пообіця́ти, пообіця́ть poobicjáty, poobicjátʹ
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	—
adverbial	—	пообіця́вши poobicjávšy
	present tense	future tense
1st singular я	—	пообіця́ю poobicjáju
2nd singular ти	—	пообіця́єш poobicjáješ
3rd singular він / вона / воно	—	пообіця́є poobicjáje
1st plural ми	—	пообіця́єм, пообіця́ємо poobicjájem, poobicjájemo
2nd plural ви	—	пообіця́єте poobicjájete
3rd plural вони	—	пообіця́ють poobicjájutʹ
imperative	singular	plural
first-person	—	пообіця́ймо poobicjájmo
second-person	пообіця́й poobicjáj	пообіця́йте poobicjájte
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	пообіця́в poobicjáv	пообіця́ли poobicjály
feminine я / ти / вона	пообіця́ла poobicjála
neuter воно	пообіця́ло poobicjálo

References

• Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “пообіцяти”, in Словник української мови: в 11 т. (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
• “пообіцяти”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
• “пообіцяти”, in Словник.ua [Slovnyk.ua] (in Ukrainian)