спонукати
Ukrainian edit
Etymology edit
с- (s-) + понука́ти (ponukáty)
Pronunciation edit
Verb edit
спонука́ти • (sponukáty) impf (perfective спону́кати or спонукну́ти)
- (transitive) to encourage, to prompt, to incite, to impel, to induce, to motivate, to move, to spur (someone to (do) something: кого́сь + infinitive / до + genitive)
- Synonyms: (rare) спону́кувати impf (sponúkuvaty), заохо́чувати impf (zaoxóčuvaty), стимулюва́ти (stymuljuváty)
Conjugation edit
Conjugation of спонука́ти, спонука́ть (class 1a, imperfective, transitive)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | спонука́ти, спонука́ть sponukáty, sponukátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | спонука́ючи sponukájučy |
спонука́вши sponukávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
спонука́ю sponukáju |
бу́ду спонука́ти, бу́ду спонука́ть, спонука́тиму búdu sponukáty, búdu sponukátʹ, sponukátymu |
| 2nd singular ти |
спонука́єш sponukáješ |
бу́деш спонука́ти, бу́деш спонука́ть, спонука́тимеш búdeš sponukáty, búdeš sponukátʹ, sponukátymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
спонука́є sponukáje |
бу́де спонука́ти, бу́де спонука́ть, спонука́тиме búde sponukáty, búde sponukátʹ, sponukátyme |
| 1st plural ми |
спонука́єм, спонука́ємо sponukájem, sponukájemo |
бу́демо спонука́ти, бу́демо спонука́ть, спонука́тимемо, спонука́тимем búdemo sponukáty, búdemo sponukátʹ, sponukátymemo, sponukátymem |
| 2nd plural ви |
спонука́єте sponukájete |
бу́дете спонука́ти, бу́дете спонука́ть, спонука́тимете búdete sponukáty, búdete sponukátʹ, sponukátymete |
| 3rd plural вони |
спонука́ють sponukájutʹ |
бу́дуть спонука́ти, бу́дуть спонука́ть, спонука́тимуть búdutʹ sponukáty, búdutʹ sponukátʹ, sponukátymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | спонука́ймо sponukájmo |
| second-person | спонука́й sponukáj |
спонука́йте sponukájte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
спонука́в sponukáv |
спонука́ли sponukály |
| feminine я / ти / вона |
спонука́ла sponukála | |
| neuter воно |
спонука́ло sponukálo | |
Derived terms edit
- спонука́льний (sponukálʹnyj)
- спонука́ння n (sponukánnja)
- спонука́тися impf (sponukátysja)
Verb edit
спону́кати • (sponúkaty) pf (imperfective спонука́ти or спону́кувати)
- perfective form of спонука́ти (sponukáty)
- Synonyms: (rare) спонукну́ти pf (sponuknúty), заохо́тити pf (zaoxótyty), стимулюва́ти pf (stymuljuváty)
Conjugation edit
Conjugation of спону́кати, спону́кать (class 1a, perfective, transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | спону́кати, спону́кать sponúkaty, sponúkatʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | спону́каний sponúkanyj impersonal: спону́кано sponúkano |
| adverbial | — | спону́кавши sponúkavšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | спону́каю sponúkaju |
| 2nd singular ти |
— | спону́каєш sponúkaješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | спону́кає sponúkaje |
| 1st plural ми |
— | спону́каєм, спону́каємо sponúkajem, sponúkajemo |
| 2nd plural ви |
— | спону́каєте sponúkajete |
| 3rd plural вони |
— | спону́кають sponúkajutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | спону́каймо sponúkajmo |
| second-person | спону́кай sponúkaj |
спону́кайте sponúkajte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
спону́кав sponúkav |
спону́кали sponúkaly |
| feminine я / ти / вона |
спону́кала sponúkala | |
| neuter воно |
спону́кало sponúkalo | |
Derived terms edit
- спону́ка f (sponúka)
- спону́кливий (sponúklyvyj) (rare)
Further reading edit
- Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “спонукати”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
- “спонукати”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
- “спонукати”, in Kyiv Dictionary (in English)
- “спонукати”, in Словник.ua [Slovnyk.ua] (in Ukrainian)