гукнути
Serbo-Croatian edit
Etymology edit
From гу̏гӯт.
Pronunciation edit
Verb edit
гу́кнути pf (Latin spelling gúknuti)
- (intransitive) to coo (once)
- (transitive, intransitive, figuratively, slang) to get talking, break silence (say something that has been kept hidden or undisclosed)
Conjugation edit
Conjugation of гукнути
| Infinitive: гукнути | Present verbal adverb: — | Past verbal adverb: гу́кнӯвши | Verbal noun: — | ||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Number | Singular | Plural | |||||
| Person | 1st | 2nd | 3rd | 1st | 2nd | 3rd | |
| Verbal forms | ја | ти | он / она / оно | ми | ви | они / оне / она | |
| Present | гукнем | гукнеш | гукне | гукнемо | гукнете | гукну | |
| Future | Future I | гукнут ћу1 гукнућу |
гукнут ћеш1 гукнућеш |
гукнут ће1 гукнуће |
гукнут ћемо1 гукнућемо |
гукнут ћете1 гукнућете |
гукнут ће1 гукнуће |
| Future II | бу̏де̄м гукнуо2 | бу̏де̄ш гукнуо2 | бу̏де̄ гукнуо2 | бу̏де̄мо гукнули2 | бу̏де̄те гукнули2 | бу̏дӯ гукнули2 | |
| Past | Perfect | гукнуо сам2 | гукнуо си2 | гукнуо је2 | гукнули смо2 | гукнули сте2 | гукнули су2 |
| Pluperfect3 | би̏о сам гукнуо2 | би̏о си гукнуо2 | би̏о је гукнуо2 | би́ли смо гукнули2 | би́ли сте гукнули2 | би́ли су гукнули2 | |
| Aorist | гукнух | гукну | гукну | гукнусмо | гукнусте | гукнуше | |
| Conditional I | гукнуо бих2 | гукнуо би2 | гукнуо би2 | гукнули бисмо2 | гукнули бисте2 | гукнули би2 | |
| Conditional II4 | би̏о бих гукнуо2 | би̏о би гукнуо2 | би̏о би гукнуо2 | би́ли бисмо гукнули2 | би́ли бисте гукнули2 | би́ли би гукнули2 | |
| Imperative | — | гукни | — | гукнимо | гукните | — | |
| Active past participle | гукнуо m / гукнула f / гукнуло n | гукнули m / гукнуле f / гукнула n | |||||
| 1 Croatian spelling: others omit the infinitive suffix completely and bind the clitic. 2 For masculine nouns; a feminine or neuter agent would use the feminine and neuter gender forms of the active past participle and auxiliary verb, respectively. 3 Often replaced by the past perfect in colloquial speech, i.e. the auxiliary verb biti (to be) is routinely dropped. 4 Often replaced by the conditional I in colloquial speech, i.e. the auxiliary verb biti (to be) is routinely dropped.
| |||||||
References edit
- “гукнути” in Hrvatski jezični portal
Ukrainian edit
Etymology edit
From гук (huk) + -ну́ти (-núty).
Pronunciation edit
Verb edit
гукну́ти • (huknúty) pf (imperfective гука́ти)
- (transitive) to call loudly
- (transitive) to call out, to say loudly
Conjugation edit
Conjugation of гукну́ти, гукну́ть (class 3b, perfective, transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | гукну́ти, гукну́ть huknúty, huknútʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | — | гукну́вши huknúvšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | гукну́ huknú |
| 2nd singular ти |
— | гукне́ш huknéš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | гукне́ hukné |
| 1st plural ми |
— | гукне́м, гукнемо́ hukném, huknemó |
| 2nd plural ви |
— | гукнете́ hukneté |
| 3rd plural вони |
— | гукну́ть huknútʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | гукні́м, гукні́мо hukním, huknímo |
| second-person | гукни́ hukný |
гукні́ть huknítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
гукну́в huknúv |
гукну́ли huknúly |
| feminine я / ти / вона |
гукну́ла huknúla | |
| neuter воно |
гукну́ло huknúlo | |
Derived terms edit
Prefixed verbs
- ви́гукнути pf (výhuknuty), вигу́кувати impf (vyhúkuvaty)
- відгукну́тися pf (vidhuknútysja), відгу́куватися impf (vidhúkuvatysja)
- перегукну́тися pf (perehuknútysja), перегу́куватися impf (perehúkuvatysja)
Related terms edit
Further reading edit
- Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “гукнути”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
- “гукнути”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
- “гукнути”, in Kyiv Dictionary (in English)
- “гукнути”, in Словник.ua [Slovnyk.ua] (in Ukrainian)